На зламі ХХ-ХХІ ст. на міжнародному і державному рівнях зміцнився статус дитинства, що засвідчує поява міжнародних документів про охорону дитинства, підвищення уваги до дитячої субкультури, дитячої творчості. Так, у 2010 році під егідою ЮНЕСКО вперше було проведено Всесвітню конференцію з навчання, виховання і розвитку (освіти) дітей раннього і дошкільного віку, в якій узяли участь одна тисяча учасників із 193 країн світу. Учасники конференції зазначили, що виховання і навчання дітей дошкільного віку є першим фундаментальним кроком до “створення багатства нації”.
Концептуальні положення державної політики щодо дошкільного дитинства висвітлено у відповідних документах останніх років: у Законах України “Про дошкільну освіту”, “Про соціальну роботу з дітьми і молоддю”, “Про охорону дитинства”, в Національній стратегії розвитку освіти України до 2021 року.
Дитинство – особливий етап розвитку людини, що передує дорослості; характеризується інтенсивним розвитком організму і формуванням вищих психічних функцій та процесів; період адаптації індивіда до життя, найвідповідальніший період людського життя: “не підготовка до майбутнього дорослого життя, а справжнє, яскраве, самобутнє, неповторне життя” (В. Сухомлинський).
Дитинство – це дитячий вік і дитячі роки, період життя, в якому закладається підґрунтя, фундамент особистої активності, особистісних якостей і властивостей, цінностей, що визначають майбутнє життя; це такий життєвий досвід, коли особа і як людина, і як особистість найменше захищена від соціального, психологічного й фізіологічного насильства; період оволодіння морально-етичними нормами подальшого життя, життя в дорослому соціумі.
Дитинство – період народження і становлення особистості з її майбутніми духовними і моральними цінностями, період пізнання соціуму і її величності Людини; відкриття дитиною царини Життя на планеті Земля у всьому його розмаїтті, з усіма його позитивними і негативними проявами; це перші кроки навчання; це жадоба знань, це перші радощі, перші розчарування і перші сльози… це, нарешті, фундамент становлення громадянина і патріота своєї країни.
Дитинство – це ціла самостійна Країна, імперія, особливий дитячий світ, який В. Сухомлинський образно назвав “казковим палацом”, у якому живуть діти своїм дитячим життям, своїми поняттями про Добро, Зло, Честь і Безчестя, людську гідність. У дітей свої критерії краси, в них своє вимірювання часу: в роки дитинства день видається роком, а рік – вічністю.
У цьому зв’язку педагог з великої літери В. Сухомлинський вважав за “конче потрібне стати якоюсь мірою дитиною. Тільки за такої умови діти не дивитимуться на вас, як на людину, що випадково проникла за брами їхнього казкового життя, як вартового, що охороняє цей світ, охоронця, якому байдуже, що робиться там, усередині цього світу”.
Вважаю, що саме цей “дитячий вік” ми, дорослі, повинні зробити найвищою цінністю нашого життя, стати на певний час “дитиною”, перевтілитися в її образ життя, щоб надалі виховувати і навчати дитину з мудрістю дорослого життя. Отже, від того, яке було дитинство, хто вів дитину за руку в дитячі роки, що ввійшло до її розуму й серця з довкілля, з чинних програм її виховання, навчання і розвитку, від цього значною мірою залежить, якою людиною стане сьогоднішній дошкільник.
Враховуючи самоцінність, самобутність, унікальність дошкільного дитинства, визначальним принципом побудови програми “Світ дитинства” було обрано дитиноцентризм, покликаний зберегти дитячу субкультуру, максимально наблизити зміст навчання, розвитку і виховання дитини до її вікових, сутнісних характеристик, потенційних здатностей і здібностей, з урахуванням індивідуальних особливостей кожної дитини.
Зауважмо, що унікальність і самобутність дошкільного дитинства зберігається за умови гуманістичного навчання і виховання, центрованого на світі дитинства. Принципові дитиноцентризму підпорядковуються принципи, що визначають систему взаємин вихователя з дитиною у навчально-виховному процесі. Серед них:
–    принцип рівності – світ дитинства і світ дорослих є повністю рівноправними частинами людського буття, їхні “переваги” і “недоліки” гармонійно доповнюють один одного; світ дитинства і світ дорослих є рівноправними учасниками спілкування, обміну думками, мовленнєвої взаємодії, з урахуванням пропозицій і думки кожного учасника спілкування; принцип рівності дає змогу кожному партнерові самовиразитись у спілкуванні, забезпечує суб’єкт-суб’єктний принцип взаємодії вихователя і дітей, персоніфіковану відкриту манеру спілкування;
–    принцип співіснування – світ дитинства і світ дорослих мають підтримувати взаємний суверенітет: діти не повинні страждати від дій дорослих, якими б умотивованими вони не були;
–    принцип свободи – світ дорослих має вилучити всі види контролю над світом дитинства (окрім збереження життя та здоров’я), надати світу дитинства можливість обирати свій шлях;
–    принцип співрозвитку – розвиток світу дитинства є паралельним процесом до розвитку світу дорослих. Мета розвитку людини – гармонізація зовнішнього та внутрішнього “Я”;
–    принцип єдності – світ дитинства і дорослих не створюють двох розподілених світів, що мають межі переходу, вони становлять єдиний світ людей;
–    принцип прийняття – кожну людину (дитину) інші повинні приймати такою, якою вона є, безвідносно до норм, оцінок дорослості та дитячості (Б. Абраменкова, В. Кудрявцев, Д. Фельдштейн);
–    принцип неперервності, наступності і перспективності дошкільної і початкової ланок освіти, принцип комфортності розвитку дитячої особистості.
Методологічними і теоретичними засадами побудови програми “Світ дитинства” виступив компетентнісний підхід у визначенні освітніх і змістових ліній програми. Враховуючи вік дітей дошкільного дитинства, кінцевий результат засвоєння знань, умінь і навичок дітьми з кожної освітньої лінії передбачає сформованість у них відповідних компетенцій (предметно-змістових знань, умінь і навичок). При цьому компетенцію розуміємо як наперед задану вимогу, норму (стандартом БКДО, варіативними і комплексними програмами) до освітньої підготовленості дитини дошкільного віку з кожної освітньої і змістової лінії, сформованість у неї відповідних предметних знань (обізнана, знає, розуміє), умінь і навичок (уміє, виконує). Набуті компетенції є одним зі складників дошкільної зрілості випускника дошкільного навчального закладу. (На відміну від поняття “компетентність”, яка є інтегральною характеристикою, особистісною рисою людини і передбачає наявність не тільки сформованих знань, умінь і навичок, а й результатів неформальної освіти, набутого життєвого досвіду, сформованих ціннісних орієнтацій, настанов, які визначають здатність практично діяти, застосовувати набутий успішний досвід, практично діяти в певній сфері).
Програма “Світ дитинства” укладена відповідно до вимог державних стандартів – Базового компонента дошкільної освіти України – за освітніми лініями: “Особистість дитини”, “Дитина в соціумі”, “Дитина у природному довкіллі”, “Дитина у світі культури”, “Гра дитини”, “Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі”, “Мовлення дитини”. Метою програми є забезпечення гармонійного розвитку особистості дитини 4–6 років, її психічного і фізичного здоров’я, виховання ціннісного ставлення до природного, предметного й соціального довкілля, до самої себе, формування механізмів соціальної адаптації, набуття освітніх компетенцій, реалізація творчого потенціалу дитини в різних видах діяльності.
Набуття різних видів компетенцій дитиною відбувається в різних видах діяльності: ігровій, сенсорно-пізнавальній, мовленнєвій, художньо-мовленнєвій, образотворчій, предметно-практичній, художньо-продук­тивній, трудовій тощо.
Зміст програми розраховано на дітей дошкільного віку: четвертого, п’ятого і шостого років життя.

А. Богуш – доктор педагогічних наук,
професор, дійсний член НАПН України