Генерал Павло Шандрук і антигітлерівська військова опозиція

Генерал Павло Шандрук в автобіографічній книжці “Сила доблесті” описав свою участь у створенні та діяльності Українського Національного Комітету і Української Національної Армії в період з листопада 1944 по березень 1945 року, а також перетворення 14-ї Гренадирської дивізії Ваффен СС “Галичина” в 1-шу Українську дивізію УНА та її здачу Аліянтам у травні 1945 року.
Вирішальні кроки генерала П. Шандрука та його соратників усебічно підтримували високопоставлені офіцери і чиновники Третього Райху, які добре розумілися на проблемах Сходу. Саме вони перебороли на користь українців, кавказців, козаків, волзьких і кримських татар, туркестанців та інших народів незалежних держав, поневолених у 1918–1921 роках Червоною Москвою, “акцію генерала Андрєя Власова”.
Це було непросто, бо генерала А. Власова з його намірами “ощасливити” ці народи в новій Російській імперії, але вже без Сталіна і комуністів, підтримував могутній райхсфюрер СС Гайнріх Гіммлер, для якого всі, хто проживав у Радянському Союзі, були росіянами. Члени антигітлерівської військової опозиції діяли, ризикуючи своїм життям, бо розуміли, що врятувати Німеччину можна лише усуненням Адольфа Гітлера від влади, аж до його фізичного знищення.