Ситуації успіху, що відновлюють мотивацію дітей

Ситуації успіху дитини на уроках – це джерело її внутрішньої енергії, що допомагає з ентузіазмом долати труднощі у навчанні та мотивує до подальших досягнень. Такі ситуації можуть виникати внаслідок певних незапланованих обставин, але їх можна і створити. Навіщо? Адже від них залежить результативність занять. Школярів надихають їхні досягнення, роблять їх упевненішими та сміливішими на уроках, розвивають ініціативність і створюють сприятливий психологічний клімат у класі.

Пропонуємо добірку дієвих моделювань ситуацій успіху на уроках.

Похвала

Це найпотужніший інструмент учителя на уроках. Діти таким чином відчувають підтримку вчителя(ки) й намагаються відповідати на це добрими результатами. Така практика вселяє в учнів довіру та мотивує їх на досягнення кращих результатів. Проте варто бути уважним у використанні похвали, адже діти добре відчувають фальшиві емоції та слова й похвала знецінюється.

Пропонуємо скористатися маленькою скарбничкою висловів, які допоможуть учневі:

  • подолати невпевненість («ми вже проходили цей матеріал, тож контрольна не буде для вас складною», «ми всі діємо та шукаємо способи, бо лише так може щось вийти», «люди навчаються на своїх помилках і шукають інші шляхи розв’язання проблем»);
  • налаштуватися на позитивний результат праці («я вірю, що вам усе вдасться»);
  • радіти навіть незначним успіхам («у тебе не зовсім вийшло написати твір, однак ти чудово розкрив образ і характер головного героя», «найбільше мені сподобалось у твоїй роботі…», «найкраще тобі вдалося…», «у тебе сьогодні вийшло краще, ніж учора»).

Кожна дитина є унікальною, тому варто знайти «золоту середину» в частоті висловлювання похвали. Одних дітей постійна похвала мотивує, а інших навпаки, може демотивувати, тож необхідно мати індивідуальний підхід до кожної дитини.

Також можна висловлювати захоплення результатами окремих дітей усім класом. До прикладу, плескати, коли хтось здобув успіх на шкільному конкурсі чи олімпіаді.

Ефект «Розенталя»

Ще один шлях мотивувати своїх учнів – це вселити віру в них самих. Якщо перед контрольною роботою ви скажете: «Я вірю, що ви успішно складете цей іспит», діти й самі повірять у це й усіма силами старатимуться досягти гарного результату. Іноді школярі не знають, що може ховатися в їхньому розумі та на що вони спроможні. Такий метод можна використовувати й у роботі з окремими дітьми.

Прийом «Еврика»

Важливість цього прийому в тому, що діти самі можуть відкривати у собі нові можливості. Завдання вчителя – створити ситуацію, у якій дитині вдасться це зробити. До прикладу, ви можете запропонувати учневі описати головного героя казки нетрадиційним методом: малюнком, піснею, відео, аплікацією, віршем тощо – і о «Еврика», виявляється, що ваш учень (учениця) непогано співає, танцює чи навіть римує. Можливо, вони навіть не здогадувалися про такий прихований потенціал.

Цей прийом допомагає дитині повірити у власні сили, відкрити для себе новий спектр можливостей, мотивує до подальшого розвитку тих чи тих талантів.

Диференційоване навчання

Давайте своїм учням різнорівневі завдання, починаючи з легких й поступово рухаючись до складніших. Така методика покаже дітям, що вони розвиваються. Ще недавно вони виконували елементарні завдання, а тепер можуть легко виконати складне завдання. Такий спосіб навчання мотивує дітей до власного розвитку й наочно показує його результати.

Завдяки диференційованому навчанню найкмітливіші діти отримають шанс продемонструвати свою ерудованість, учні з середньою успішністю можуть виділитися своїм творчим підходом, а школярі з низькою успішністю отримають задоволення від виконаного завдання та навіть можуть поставити перед собою нову мету.

Право на вибір

Така методика навчання передбачає право дітей обирати собі завдання. Вони можуть бути однотипними, але дитині важливо самостійно обрати те, яке вона захоче виконати. Також ви можете запропонувати варіанти роботи над цим завданням :

  • з допомогою вчителя/без допомоги вчителя;
  • робота в парах / робота самостійно;
  • використовуючи допоміжні матеріали / не використовуючи їх.

Також можна запропонувати обрати рівень завдання, адже хтось може вирішувати складні математичні завдання, а іншому не вдається це робити і йому(їй) буде важливо виконати менш складне завдання, для того щоб не розчаруватися в собі й прагнути розвиватися в цьому напрямку, щоб уже наступного разу перейти на новий рівень.

Педагогічне навіювання

Такий прийом стимулює бажання дітей виконувати певні завдання, але є ефективнішим у роботі з дітьми молодших класів.  Його сутність полягає у тому, що вчитель надихає своїх учнів до конкретних дій.

(«Цікаво, що ж ви цього разу вигадаєте?»). Діти бачать, що вчитель справді зацікавлений  їхніми діями, а отже, прагнуть продемонструвати свої вміння.

Емоційне заохочення до навчання

У будь-якому разі ніколи не забувайте про свій вигляд на уроках. Якщо ви намагатиметеся мотивувати дітей з надто зосередженим виглядом обличчя, ваші старання стануть марними. Намагайтеся стежити за вашим виразом обличчя, мімікою, жестами, адже невербальне спілкування також важливе у взаємодії з дітьми. Звичайна усмішка чи ласкавий погляд можуть сказати дитині без слів: «я у тебе вірю»; «у тебе все вийде»; «ти молодець».

Не варто забувати, що учні тягнуться до знань тоді, коли керуються здоровими мотивами зацікавленість дозволяє повірити у свій успіх. М’яка інтонація та словесні підбадьорювання, мелодійність мовлення та доброзичлива міміка створюють позитивне психологічне тло у класі, а це допомагає дітям легше впоратись із поставленими завданнями. 

Дозвольте дітям повірити у те, що вони можуть легко впоратися з будь-яким завданням, і вони точно це зроблять!

За матеріалами сайту «На урок»

Поділитися прочитаним: