Карантин – нові можливості?  Думка психолога (інтерв’ю)

Коли в нашому житті  відбуваються неочікувані події, ми стаємо «заручниками» обставин. Саме з цим зіткнулося людство у період поширення COVID-19. Сьогодні вся планета на карантині, що передбачає самоізоляцію у своїх помешканнях. Якщо перші дні карантину проходять звичайно, то вже через тиждень такі «посиденьки» для когось перетворюються на справжні муки.  Свого часу в подібній ситуації опинилася наша авторка мотиваційної книжки «Нова Я. Шлях до себе», психологиня Наталія Гаєвська, яка зуміла знайти нові можливості у «в’язниці» обставин.

Розкажіть,будь ласка, коли та з чого почалась історія Вашої мотиваційної книжки?

Однієї зими я необережно посковзнулась і зламала ногу, тому мені довелося тривалий час  пролежати в гіпсі. Вільного часу було предостатньо, і від нічого робити я почала писати…Не пригадую, про що була та сама перша стаття, але мені приносило  чимало задоволення записувати свої думки на папері. Я ніби спілкувалася з уявними слухачами, і справа  зрушила з місця.

Перш ніж почати роботу над книжкою «Нова Я. Шлях до себе», я довго вагалась, але лист від однієї з учасниць марафону «Нова Я до Нового року» став вихідною точкою для створення. ( Докладніше про історію створення книжки «Нова Я. Шлях до себе» ви   дізна єтеся вже з перших сторінок.)

  • Людям, особливо жінкам,  доволі складно зробити перший крок на зустріч змінам, адже зазвичай  з’являється те, що зупиняє.  Як із цим впоратися?

Якщо мені складно зробити перший крок до змін, виникає запитання: «А чи мені це потрібно?». Так, для когось зміни будуть   вкрай необхідними. Але якщо, до прикладу, одні починають їздити на різні семінари, це не означає, що мені також  треба це робити. Навіщо  виходити із зони комфорту, якщо мені й так добре? Тобто це потрібно усвідомлювати. Повірте,  нескладно зробити перший крок, коли зміни  справді необхідні!

  • На сьогодні чи не весь світ на карантині, й люди фактично опинилися замкнутими у своїх оселях, адже з’явилося багато обмежень. Як за таких умов опанувати себе?

Так,   зараз ми живемо в інших, незвичних для більшості, умовах, і багатьох це справді дратує, злить і викликає інші негативні емоції та відчуття. Здається, що я нічого не можу зробити у цій ситуації, але чи це  справді так?  Звісно, я не маю  змоги  зараз ходити на роботу, бачитися з друзями, вести звичний спосіб життя, але у мене є два шляхи: або я сиджу вдома, злюся, впадаю у депресію, що  насправді роблять багато людей, не можу зі всім змиритися, плачу або витираю сльози, або починаю шукати нові можливості у тих умовах, які  склалися.

Наразі ми проходимо адаптацію, і це складний процес, комусь він дається легше, а комусь- складніше. Багато хто не бачить виходу з цієї ситуації ,тому що: «Ви винні», «Ви мене загнали у «клітку»», «Через Вас я не ходжу на роботу» і тому подібне. А хто такі «ВИ?». Люди у цьому слові вбачають уряд, президента і так далі. Тобто я не беру на себе відповідальність, а перекладаю її на  плечі інших, бо від мене тут нічого   не залежить.  Попри те, ще дуже нагнітає преса, хоча люди не бачать цієї біди, ніхто на вулиці не помирає, але з екранів телевізорів усе це звучить страшно. Дивлячись на цей дисонанс між почутим і побаченим, стає ще складніше адаптуватись, і тоді людина не бачить, які можливості   відкриваються перед нею.

  • Отже, у цій ситувції потрібно шукати «плюси»?

Я б так не сказала, краще змінити свій підхід до ситуації. Так уже склалося,  і це не віднімає того, що я злюся, що  сиджу в цих чотирьох стінах, проте мій підхід до цього інший. Я розумію, що моя дійсність така, і я її приймаю, хоч вона мені не подобається. Саме тоді в цьому всьому я дивлюсь, які можливості переді мною відкриваються, починаю досліджувати та вивчати цю дійсність. Так, багато речей я вже не можу зробити, але у мене є інтернет, який зараз вирішує багато питань, поряд зі мною є рідні й так далі.

Ми можемо це порівняти з тим, коли хочеться спекти розкішний торт, але для цього нема необхідних інгредієнтів. Тоді я або сиджу плачу, що у мене нема потрібних продуктів і моя ідея не вдала, й узагалі у мене ніколи нічого не виходить, або печу щось інше, з тих продуктів, що є в наявності.  Лише тоді, коли  починаю мислити в такому напрямку, я бачу ті можливості, що відкриваються переді мною. І тут уже кожен віднайде щось своє. Ось я почала писати, хтось інший знайде себе у мистецтві чи відкриє для себе нову сферу для діяльності.

Зараз я   думаю: «Якби я тоді не зламала ногу, то коли б почала писати?». Чесно? Не знаю, бо завжди була заклопотаною.  Ось коли людина потрапляє у подібні ситуації, стає  «заручницею» ситуації, тоді вона опиняється наодинці з собою і вирішує: або «опустити руки», або почати відкривати у собі нові  грані.

  • Тепер повернімося ще до Вашої книжки. Усі поради розподілені на 39 днів. Що робити після останнього, 39-го дня?

Жити. Просто жити і використовувати всі попередні поради,  в разі потреби повертатися до конкретних вправ. У книжці можна знайти інструкцію щодо  правильного її використання. Під час карантину, якщо   відчуваєте дискомфорт, тривогу, переживання і т.д,  можете звернутися до цієї книжки, в ній є  чимало вправ, що допоможуть вам.

  • І наостанок, що можете порадити жінкам, які бажають працювати в умовах сьогодення?

Шукайте нові можливості, приймайте реальність такою, якою вона є. Якщо ви зараз не можете, до прикладу, створювати зачіски,  то маєте  чудову нагоду навчитися робити нові, пройти онлайнкурси чи ж самостійно   організувати їх,  створити свій блог. Не опускайте рук, а створюйте щось нове, і ця книжка «Нова я. Шлях до себе» буде гарним маячком, щоб рухатися лише вперед.

Якщо ви опинились у складній життєвій ситуації, маєте потребу в професійній підтримці або бажаєте  поставити запитання Наталії Гаєвській,  то можете це зробити, підписавшись на її сторінку у ФБ чи інстаграм.

Поділитися прочитаним: